Авторизация
В Україні кількість працівників із бронюванням від мобілізації сягнула близько 1,4 млн. При цьому літній перегляд “критичності” відсіяв приблизно кожне сьоме підприємство, яке мало такий статус. Однак скорочення кількості критично важливих компаній не призвело до тривалого падіння числа відстрочок - воно знову почало зростати. Детальніше - "ЗаБор"
Станом на кінець вересня 2026 року в Україні заброньовано близько 1,4 млн військовозобов'язаних працівників. Такі дані навів міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко.
Для порівняння, наприкінці 2025 року Мінекономіки повідомляло про приблизно 1,3 млн заброньованих. Тоді за рік їхня кількість зросла на 30% - з одного до 1,3 млн осіб. Таким чином, нинішній показник приблизно на 100 тисяч перевищує рівень кінця минулого року.
Цікаво, що зростання відбулося попри масштабний перегляд підприємств, які мають право бронювати персонал.
Улітку держава фактично провела “переатестацію” критично важливого бізнесу. За словами Кравченка, близько 15% підприємств не змогли підтвердити свій статус. Проте після тимчасового зниження кількість оформлених бронювань доволі швидко знову почала зростати.
Перегляд був не формальністю. Постанова Кабміну №692 передбачила повторну перевірку раніше ухвалених рішень щодо критично важливих підприємств, а державним органам доручили провести її до 1 вересня. Окремий перегляд проходили й підприємства оборонно-промислового комплексу.
Ще один показовий момент - бронювання далеко не обмежується оборонними заводами чи підприємствами, які безпосередньо виконують військові замовлення.
За даними Мінекономіки, найбільша частка заброньованих припадає на переробну промисловість - близько 20%. Далі йдуть транспорт і логістика - 12%, торгівля - 10%, енергетика - 9% та сільське господарство - 8%.
Тобто лише ці п'ять напрямків сукупно дають близько 59% усіх бронювань. Якщо застосувати наведені Мінекономіки частки до загальної цифри у 1,4 млн, йдеться орієнтовно про 826 тисяч працівників. Це розрахункова оцінка, оскільки саме міністерство наводить частки, а не абсолютну кількість людей у кожній галузі.
Приблизно це виглядає так:
переробна промисловість - близько 280 тисяч людей;
транспорт і логістика - близько 168 тисяч;
торгівля - близько 140 тисяч;
енергетика - близько 126 тисяч;
сільське господарство - близько 112 тисяч.
У Мінекономіки пояснюють, що такий розподіл залежить не тільки від важливості конкретної галузі. Впливають кількість реально працюючих підприємств, їхнє розташування та близькість до зони бойових дій, а також співвідношення чоловіків і жінок серед персоналу.
На перший погляд виникає парадокс: частина підприємств втратила критичний статус, а загальна кількість заброньованих усе одно зростає.
Однак статус критично важливого підприємства і кількість заброньованих працівників - не тотожні показники. Одні компанії можуть втрачати право на бронювання, тоді як інші його отримують або збільшують фактичну кількість працівників із відстрочкою в межах установлених правил.
Крім того, законодавство передбачає різні можливості бронювання залежно від категорії підприємства. Тому скорочення загальної кількості компаній із критичним статусом саме по собі не означає пропорційного скорочення кількості заброньованих людей.
Чинні правила також передбачають наслідки для роботодавців, які не відповідають установленим вимогам. Зокрема, перевищення дозволеної кількості заброньованих може стати підставою для скасування статусу критично важливого підприємства. В окремих випадках після втрати статусу повторно отримати його можна не раніше ніж через шість місяців.
Ще один важливий момент стосується зв'язку між розбронюванням і фактичною мобілізацією.
У Мінекономіки стверджують, що під час попередніх хвиль масового розбронювання до війська потрапляв “дуже низький” відсоток працівників, які втрачали відстрочку. Точної частки міністерство публічно не назвало.
Це важливе уточнення: втрата бронювання не означає автоматичної мобілізації людини. Бронювання є однією з підстав для відстрочки, а після його скасування військовозобов'язаний повертається до загальних правил військового обліку та мобілізації.
Тож твердження, що позбавлення підприємств критичного статусу автоматично дає державі відповідну кількість нових військовослужбовців, даними Мінекономіки не підтверджується.
Однією з найсуттєвіших змін 2026 року стало посилення зарплатного критерію.
У травні уряд підвищив вимогу для більшості критично важливих підприємств: середня зарплата має становити щонайменше три мінімальні зарплати - 25 941 грн. Для підприємств на прифронтових територіях передбачено окремий, м'якший підхід.
Фактично можливість підприємства зберігати критичний статус дедалі сильніше залежить не лише від характеру його діяльності, а й від офіційної оплати праці.
І саме тут з'явився помітний економічний ефект.
За даними, які навів міністр економіки, за два роки середня зарплата на критично важливих підприємствах збільшилася з 14,2 тис. до приблизно 26 тис. грн - тобто майже на 83%.
Мінекономіки пов'язує це, зокрема, із зарплатними вимогами системи бронювання: роботодавцям стало невигідно показувати низькі офіційні зарплати, якщо від цього залежить можливість зберегти критичний статус та ключових працівників.
За оцінкою Мінекономіки, підвищення офіційних зарплат і збереження працівників у легальній зайнятості забезпечили понад 157 млрд грн надходжень до бюджету та Пенсійного фонду.
Однак цю цифру варто трактувати саме як оцінку Мінекономіки економічного ефекту системи, а не як окремий збір чи прямий “дохід від продажу броні”.
Бронювання працівника не передбачає сплати державі 157 млрд грн або спеціального податку за відстрочку. Механізм інший: вищі офіційні зарплати означають більші платежі ПДФО, військового збору та ЄСВ, а збереження людей на офіційних робочих місцях підтримує відповідну базу оподаткування.
Саме тому Мінекономіки розглядає бронювання не тільки як механізм кадрової підтримки підприємств під час війни, а й як економічний інструмент.
Нинішні 1,4 млн заброньованих, схоже, не є остаточною точкою. Міністр економіки повідомив, що відомство разом із Міністерством оборони працює над довгостроковим підходом до співвідношення бронювання та мобілізації. Водночас про конкретну нову модель наразі не оголошували.
Таким чином, після літнього перегляду система не стала меншою за кількістю людей, яких вона охоплює. Близько 15% підприємств не підтвердили критичність, вимоги до зарплат посилили, однак число заброньованих відновило зростання і досягло приблизно 1,4 млн.
При цьому майже шість із десяти бронювань припадають лише на п'ять великих секторів економіки, а переробна промисловість сама акумулює приблизно кожне п'яте.
У результаті бронювання дедалі більше виконує одразу дві функції: дозволяє бізнесу утримувати необхідних працівників під час мобілізації та водночас змушує значну частину критично важливих роботодавців підтримувати вищий рівень офіційної оплати праці. Наскільки такий баланс відповідає одночасно потребам економіки та війська, залишається ключовим питанням подальшого перегляду системи.
