Авторизация
Висаджування дубів козаками у Дубовому Гаю
Центральний парк «Дубовий гай» у Запоріжжі офіційно відкрили у 1959 році, однак ця місцевість була популярною ще задовго до того. Все починається від козацьких легенд і «дуба Махна». До слова, площа парку складає 57 гектарів – це приблизно 80 футбольних полів. Детальніше – "ЗаБор".
Центральний парк культури та відпочинку «Дубовий гай» у Запоріжжі офіційно відкрили 1 травня 1959 року рішенням Державного комітету УРСР по охороні природи. Його створили на базі зелених насаджень, що існували тут ще з 1956 року.
Втім, сама територія була відомою значно раніше. Ще в позаминулому столітті під місцевими дубами полюбляли відпочивати жителі Запоріжжя. Через велику кількість дерев ця місцевість отримала назву «Дубовий гай», яку вирішили зберегти й після офіційного створення парку.
У радянський період парк швидко став центральним місцем відпочинку, особливо для робітничого класу. Територію активно облаштовували: прокладали алеї, розчищали чагарники, через річку Московку збудували пішохідні містки. З’явилися фонтани, альтанки у стилі «сталінського ампіру», літній кінотеатр і головна сцена, де лунала сучасна на той час музика, зокрема навіть напівпідпільний джаз.
Зберігся і цікавий історичний штрих: у протоколах наради директорів заводів за кілька днів до відкриття парку можна побачити позначки «закінчити», «виділити», «будуть встановлені», а поруч – олівцеві зауваження «не закінчено» та «не встановлено».
Першим директором «Дубового гаю» став Хома Митрофанський.
Ще до створення парку ця територія була природним зеленим куточком міста. Радянський книгознавець і редактор Аркадій Мільчин, який провів дитинство у довоєнному Запоріжжі, згадував, що гай був невеликим лісом неподалік Дніпра і другого річкового порту. Через нього пролягала тіниста дорога до річки, якою містяни користувалися щодня влітку.
Особливе місце в історії гаю займають легенди. Одна з них розповідає, що дуби висадили ще запорозькі козаки на згадку про зруйновану Запорозьку Січ. За переказами, вони саджали молоді дерева зі сльозами на очах.
Ще одна відома історія пов’язана з так званим «дубом Махна». За легендою, на одному з дерев батько Нестора Махна облаштував засідку: на гілці сидів кулеметник і вів вогонь по супротивнику. У стовбур дерева навіть були вбиті металеві костилі, якими нібито користувалися для підйому. Чи це правда – невідомо, але місцеві діти сприймали історію як реальність.
Існують і більш давні версії: ще до революції на дубі нібито була спостережна точка, з якої робітники під час маївок стежили за можливими облавами.
Сьогодні територію «Дубового гаю» поділено на кілька зон – рекреації, активного відпочинку та атракціонів. Усі вони з’єднані алеями, а сам парк залишається повністю пішохідним. Його площа складає аж 57 гектарів.
До війни у теплий сезон тут регулярно проходили фестивалі, спортивні змагання, концерти, виставки та благодійні ярмарки. Це було за перебування на посаді Вікторії Чекалової.
Для відвідувачів працювали атракціони, футбольний міні-корт, мотузкове містечко, канатна переправа, кінний клуб і вело-гараж. Також містяни традиційно годують качок і гусей на ставку.
За Буряка та Комаренка, який тоді був директором, почався занепад парку. А після приходу на посаду очільника Запоріжжя Анатолія Куртєва було ліквідовано ЦКП "Дубовий Гай" – всі обов'язки було передано КП "Титан".
Поруч із парком також розташований річковий порт, звідки раніше у весняно-літній період курсував екскурсійний трамвайчик по Дніпру.
Відео: МQola
