Авторизация
У Запоріжжі під час нічної російської атаки 21 вересня прямого влучання зазнав третій корпус Запорізького національного університету - одна з найстаріших будівель вишу та пам’ятка архітектури. Після удару споруду охопила масштабна пожежа, значна частина корпусу вигоріла. Будівля колишньої Олександрівської жіночої гімназії пережила дві світові війни та понад століття історії міста. Детальніше - "ЗаБор"
У ніч проти 21 вересня російські війська масовано атакували Запоріжжя безпілотниками. Одне з прямих влучань припало на третій навчальний корпус ЗНУ в Олександрівському районі. В університеті підтвердили удар та наголосили, що будівля має статус об'єкта культурної спадщини. За наявними даними, безпосередньо в університеті люди не постраждали.
Внаслідок влучання у корпусі виникла масштабна пожежа. Значна частина будівлі вигоріла. Крім того, вибуховою хвилею пошкодило четвертий та п'ятий корпуси ЗНУ - там вибило багато вікон.
Від жіночої гімназії до університету: понад 120 років історії
Третій корпус ЗНУ - це колишня Олександрівська жіноча гімназія. Сам навчальний заклад створили наприкінці XIX століття, однак спочатку він не мав власного приміщення.
Будівлю, яка дійшла до наших днів, звели переважно у 1902-1903 роках. Підрядниками були власники місцевих цегляних та черепичних заводів брати Мінаєви. На будівництво витратили близько 100 тисяч карбованців - значну для того часу суму. Історичні джерела також датують спорудження нинішнього третього корпусу саме 1902-1903 роками.
Будівлю виконали у стилі пізнього історизму з характерними рисами так званого «цегляного стилю». Аркові вікна, декоративна кладка, ризаліти та елементи неоренесансу зробили її однією з найбільш упізнаваних споруд старого Олександрівська.
У 1911 році до внутрішньої частини гімназії добудували домову церкву. Пізніше її приміщення переобладнали під спортивний зал, а згодом там розмістився зоологічний музей.
Штаб, шпиталь та педінститут
Після революційних подій призначення будівлі неодноразово змінювалося. У 1920 році тут розміщувався штаб 30-ї стрілецької дивізії, а з 1921 року значну частину приміщень займав військовий шпиталь.
До освітнього життя будинок повернувся у 1926 році, коли його передали Запорізькому педагогічному технікуму. У 1930 році будівля перейшла Запорізькому державному педагогічному інституту - попереднику сучасного ЗНУ.
Історія корпусу пов'язана і з подіями Другої світової війни. За спогадами очевидців, під час німецької окупації тут розташовувався штаб групи армій «Південь» під командуванням Еріха фон Манштейна. Існують також згадки про відвідування цього штабу Адольфом Гітлером у 1943 році.
Після війни в будівлі працювала середня школа №65. Згодом корпус повернули педагогічному інституту. Тут у різні роки розміщувалися факультет фізичного виховання та історичний факультет, а з кінця 1980-х - біологічний факультет.
Пам'ятка архітектури Запоріжжя
Історичну цінність будинку офіційно визнали ще за радянських часів. У 1971 році його взяли під охорону як пам'ятку історії, а рішенням облвиконкому №138 від 14 квітня 1987 року - на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення.
Поруч із корпусом також збереглася важлива частина історії Олександрівська. Колись ліворуч від будівлі знаходився старий цвинтар, де, зокрема, були поховані археолог та етнограф Яків Новицький і останній кошовий отаман Задунайської Січі Осип Гладкий. Могила Осипа Гладкого збереглася на території університетського містечка.
Таким чином, третій корпус був не просто навчальною будівлею ЗНУ. Понад 120 років він залишався частиною історичної забудови старого Олександрівська та пережив кілька епох міста.
У ніч на 21 вересня 2026 року будівля зазнала прямого російського удару. В університеті вже заявили, що попереду складна робота з її відновлення.
