Авторизация
Тетяна Тіпакова
Мешканка Бердянська Запорізької області Тетяна Тіпакова пережила незаконне ув’язнення та катування в російській окупації. Вона розповіла про долю своїх однодумців, масштаби колаборації в місті та шлях до відновлення після звільнення. Після виїзду на підконтрольну Україні територію жінка продовжила волонтерську діяльність і нині працює над підтримкою переселенців та ЗСУ. Детальніше – «ЗаБор».
У проукраїнському колі Тетяни Тіпакової було четверо людей. Доля кожного з них склалася по-різному, але майже всі зазнали важких випробувань.
Віталій Шевченко пройшов російський полон і катування. Після звільнення довго лікувався через численні травми, однак згодом вступив до лав Збройних сил України. На жаль, він загинув на Запорізькому напрямку.
Владу Андрєєву після арешту Тіпакової вдалося виїхати з родиною: нині він живе та працює в Україні.
Найважче, за словами Тетяни, постраждав Володимир Сушко: через жорстокі катування в нього буквально відшарувалася шкіра від кістки. Уже на підконтрольній Україні території він отримав групу інвалідності. Через вік чоловік виїхав за кордон, де нині проходить лікування.
Говорячи про ситуацію в окупованому Бердянську, Тетяна зазначає: активних колаборантів серед місцевих небагато.
«Колаборантів з-поміж бердянців – відсотків 10, не більше. Бо близько 70% мешканців міста виїхали», – про це вона розповіла Ріа-Південь.
У місті залишилися переважно літні люди, жінки з дітьми або ті, хто доглядає за лежачими батьками. Також у Бердянську з’явилося чимало людей з окупованих районів Донеччини та Маріуполя.
За словами Тіпакової, частина приїжджих, які не були місцевими, прийняли російську владу і скористалися окупацією для особистої вигоди.
«Це люди, які до війни не мали нічого. А тепер, наприклад, їх влаштовують у школи, дають ключі від покинутих квартир – моїх або моїх друзів, свідомих бердянців, які просто змушені були виїхати», – розповідає жінка.
Багато мешканців бояться говорити про реалії окупації через рідних, які залишилися в місті. У самої Тетяни там близьких уже немає, тому вона готова свідчити проти колаборантів і домагатися для них покарання.
Після звільнення Тетяна самостійно звернулася до лікарів – з’ясувалося, що під час ув’язнення в неї були зламані два ребра.
Психологічної допомоги вона не отримувала.
«Мене реабілітувала робота», – каже Тіпакова.
Вже через кілька днів після приїзду до Запоріжжя вона написала у соцмережах, що перебуває на волі. У відповідь отримала сотні повідомлень з окупації — зі словами підтримки та проханнями про допомогу.
Тоді жінка почала формувати гуманітарні посилки з ліками, продуктами та засобами гігієни для Бердянська. Допомогу передавали маршрутками, які тоді ще курсували між окупованим містом і Запоріжжям.
Згодом до ініціативи долучилися інші жінки, і команда повністю занурилася у волонтерську діяльність.
«У Бердянську в мене був продовольчий магазин і туристичний бізнес. Бізнес я “вивезла” у своїй голові, а магазин залишився там», — зазначає вона.
Нині Тетяна представляє громадську організацію «Рідна стежка», яка підтримує переселенців і працює заради повернення українців додому.
Тетяна Тіпакова також повідомила, що знає людину, яка здала її окупаційній владі. Наразі справа триває, тому імен вона не називає.
Водночас, за її словами, держава досі не надала їй жодної компенсації або системної допомоги як цивільній полоненій.
«Я не бачу ініціативи з боку держави щодо підтримки цивільних заручників. Держава має сама приходити до постраждалих, а не чекати, поки людина попросить», — наголошує вона.
Попри пережите, Тетяна Тіпакова продовжує волонтерську діяльність, допомагає ЗСУ та переселенцям, переконана, що саме такими діями наближається перемога України.
