Свято хліба (свято для дітей середньої групи)

Дійові особи: Господиня, Майстрині (дві особи) виконують дорослі

Дівчата-україночки (три особи)

Гурт дівчат (п'ять осіб)

Дитячий хор (чотири хлопчики і чотири дівчинки)

Діти - читці (десять осіб)

Танцювальний гурт (шість осіб)

На святі присутні батьки дітей. Зал святково прикрашений у національному стилі. На видному місці стоїть стіл, покритий вишитою скатертиною, на ньому глечик із пшеничним та житнім колоссям і волошками. Звучить лагідна музика. До залу входить Господиня, уклоняється глядачам.

Господиня.
Добрий день, любі гості! Щиро вітаю вас у нашій господі.

Ось вже скоро до моєї хатки
Завітають хлопчики та дівчатка.

Під музику заходять дівчата в українському вбранні. Зупиняються півколом. Чути три удари в бубон.

Дівчатка (разом).
Ой, та це ж наші хлопці йдуть!

До залу входять хлопчики. Дівчаткав цей час пританцьовують на місці.

Хлопчики (разом).
Здорові були, дівчата!

Дівчатка (разом).
Здорові були, козаченьки!

Хлопчики стають поряд із дівчатками, всі разом співають пісню "Ми козацького роду":

Хлопчики та дівчатка
Дітвора ми українська,
Хлопці та дівчата.
Хоч слабкі ще у нас руки,
Та душа завзята.

Приспів:

Раз, два, хлопці ми.
Три, чотири, ми дівчата.
Будем козаки,
А поки що козачата.

Бо козацького ми роду,
Славних предків діти.
І в садочку всі вчимося
Рідний край любити.

Приспів.

Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина.
А найбільша наша мати.
Рідна Україна.

Хлопчики та дівчатка підходять до своїх батьків і сідають разом із ними.

Господиня (звертається до глядачів).
Любі мої гості! Коли я була маленькою дівчинкою, то жила в одному привітному та гарному селі, яких так багато є у нас в Україні.

Звучить фонограма пісні "Моє рідне село". Господиня промовляє на фоні музики.

Що я взяла з дитинства? Що мені найбільше запам'яталося?
Нема такого хліба на землі,
Як той, що моя мати випікала,
На листі горіховому в печі, глибокій, мов тунель коло Яремчі.
Як небо зорями, той мамин хліб
Обсипаний був зернятками тмину,
Він кликав і манив мене здаля,
Як свято пахощів у нашій хаті.
Я не збагну ніколи, як вмістилось
Моє життя в маленькім слові: хліб,
Вселенна - в зірці запашного тмину.

У нашому народі здавна кажуть:
Гість у дім - щастя в нім.

Звучить лагідна музика. До залу входять дівчата-україночки, одна з них тримає на рушнику паляницю.

1-ша україночка
Дорогих гостей стрічаєм круглим, пишним короваєм.

2-га україночка
З рушником берем таріль, Коровай кладем і сіль.

З- тя україночка
Шанобливо хліб підносим І, вклонившись, щиро просим:

Дівчата-україночки (разом)
Любий гостю наш, приймай
Хліб гостинний - коровай!

Дівчата-україночки вручають паляницю Господині та залишають зал.

Господиня.
Дорогих гостей у нас в Україні завжди зустрічають хлібом-сіллю.

Хліб - то достаток. Із давніх-давен у кожній родині хліб був у великій пошані. А поруч із хлібом завжди ставили сіль. Колись чумаки їздили по неї дуже далеко - аж у Крим. Тому сіль і хліб, що діставалися людям важкою працею, вважалися дорогим набутком і завжди цінувалися. Шанобливе ставлення до них підкреслюють і народні прислів'я. (Звертається до глядачів.) Хто назве мені мудрі вислови про хліб та сіль?

Діти-глядачі відповідають:
Хліб - усьому голова.

Без хліба суха бесіда.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
 
Без солі, без хліба немає обіду.
 
Без солі не смачно, без хліба не ситно.

Де хліб і вода, там немає голоду.

Господиня.
Ох і смачна ж вода з нашого колодязя!

До залу вбігає гурт дівчат, у них в руках блакитні стрічки.

1-ша дівчинка з гурту (звертається до подруг).
Дівчата, то пішли до криниці!

Звучить українська народна музика, гурт виконує пісню і танок "Ой піду я до криниці".

Гурт дівчат
Ой, піду я до криниці,
Наберу я там водиці.

Приспів:
Ой-лю, ой-люлі,
Наберу я там водиці.

Наберу я там відерко,
Наберу я там повненьке.

Приспів:
Ой-лю, ой-люлі,
Наберу я там відерко.

Ой, холодная водиця,
Бо глибокая криниця.

Приспів:
Ой-лю, ой-люлі,
Бо глибокая криниця.

Гурт дівчат залишає зал.

Господиня.
Ми, селянські діти, добре знали ціну хлібові, бо життя хлібороба, його достатки й добробут залежали від урожаю.

Вщедрилася нива - в родині була злагода й дзвеніла пісня. Саме тому і казали в народі: як вродиться жито, то будемо жити.

А народні прикмети допомагали селянам передбачити врожай. (Звертається до глядачів.) Отже, хто скаже, які народні прикмети про врожай ви знаєте?

Діти-глядачі відповідають:
Осінь дощова - на врожай.

Зима з снігами - літо з хлібами.

Зима без снігу - не бути хлібу.

Як у травні дощ надворі, то восени хліба повні комори.

Грім гримить - хліб добре родить.

Господиня.
От мої розумники! Молодці. А чи знаєте ви, що хлібом відзначали будь-яку визначну подію в житті людини? Жодне свято не обходиться без паляниці.

Народжувалася дитина - родичі йшли до оселі її батьків із хлібом, виряджали сина в далеку дорогу - мати обов'язково ув'я­зувала в рушник житній окраєць, справляли весілля чи будува­ли хату - гості неодмінно приходили з книшем-хлібиною. Отже, хліб - це мірило життя.

Ведуча.
Цікаво, а що ж наші діти знають про хліб? Про це ми зараз дізнаємось із вікторини.

Господиня проводить вікторину.

Господиня.
Які злакові рослини вирощують для виготовлення хліба? (Пшеницю, жито, ячмінь, овес.)

Чим відрізняються ярі від озимих посівів? (Ярі сіють навес­ні, а озимі - восени.)

Які ви знаєте назви хліба? (Паляниця, буханець, коровай.)

Який хліб корисніший: свіжий чи черствий? (Свіжий.)

Як можна довше зберегти хліб свіжим? (Загорнути його в серветку й покласти в хлібницю.)

Як потрібно ставитися до хліба? (Із пошаною, не кришити, не ламати, не кидати недоїдений окраєць.)

Які харчові вироби можна приготувати із хлібного борошна? (Вермішель, макарони, вафлі, печиво, тістечка, бублики та ін.)

Бачу, досвідчені в мене гості зібралися. А хто з вас відмовиться від домашніх вареників чи пиріжків, галушок чи пампушок? Це все - хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами. Він дає нам силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх труд­нощах. Тож всім смачного!

До залу входять майстрині, несуть два горщики з варениками. Слідом за майстринями входить дитячий хор. Майстрині пригощають усіх присутніх варениками, а хор виконує українську народну пісню "Із сиром пироги".

Господиня
Нумо, дітлахи! Досить пригощатись,
Час прийшов погратись.

Господиня проводить гру "Пиріжок".

Гра "Пиріжок"
У цій грі можуть брати участь усі бажаючі. Спочатку розподіляються три головні ролі: Покупця, Пекаря та Пиріжка. Усі гравці, окрім Покупця, стають у рядок, поклавши одне одному ліву руку на плече. Очолює рядок Пекар, а замикає - Пиріжок.

Покупець підходить до Пекаря й запитує:

-Де мій пиріжок?

Пекар відповідає:

-0н, за піччю лежить.

-Ні, він біжить і - вигукує Пиріжок і тієї ж миті відривається від рядка гравців і біжить, намагаючись стати попереду Пекаря.

Покупець має наздогнати Пиріжка. Якщо йому це вдасться, то він стає Пекарем, Пиріжок - Покупцем, а останній гравець рядка - Пиріжком. Якщо ж Пиріжок втече і займе місце перед Пекарем, то сам стає Пекарем, а Покупець знову веде гру. Гра триває, поки всі гравці рядка не виконають роль Пиріжка.

До залу входять діти-читці.

1-ша дитина
Жито дозріває
На горі за гаєм.
Зерна обважніли
На міцнім стеблі.

2-га дитина
Колоски схилились -
Це вони вклонились
За тепло, за щедрість
Матері землі.

3-тя дитина
Сьогодні з магазину
Я приніс хлібину,
А хлібина дуже свіжа,
Зараз я її розріжу.

4-та дитина
Дам я мамі й татові,
Ще й меншому братові,
Дідові й бабусі,
Ще й сестрі Катрусі.

Діти - читці залишають зал.

Господиня.
Який шлях хліба від зернини до хлібини? Чи знаєте ви, друзі, як хліб потрапляє до столу? Раніше це було так. Запрягав селянин у плуг чи леміш коняку та орав смугу землі. Потім вручну засівав її насінням жита чи пшениці. А коли хліб дозрівав, косив його косою чи зрізував серпом. Скошений хліб господар обмолочував ціпами, провіював зерно на вітрі, молов на млині, а із борошна господиня пекла хліб.

Тепер вирощувати хліб людям допомагають десятки розум­них та сильних машин. Ще восени колгоспники починають пі­клуватися про врожай майбутнього року. Вони глибоко зорюють землю тракторами. Узимку за допомогою снігозбору в полі нако­пичують більше снігу, щоб весною в ґрунті зібралось багато вологи. Не забувають колгоспники і про підгодовування майбутніх посівів перегноєм, торфом, мінеральними добривами. Весною, по зораному восени полю, колгоспники пускають залізні борони, по­тім культиватори. Поле стає м'яким, рівним, у ньому добре зберігається волога. Тепер можна починати сіяти. До тракторів хлібороби чіпляють сіялки; і ті рівними рядками вкладають у ґрунт насіння пшениці.

Ось і пшениця зійшла! Але разом із пшеницею зійшли і бур'яни. Що робити? І знову на допомогу людям приходять машини. Вони розкидають над посівами особливу хімічну рідину, що знищує всі бур'яни.

Нарешті пшениця дозріла, і колгоспники починають жнива. Комбайни із жниварками зрізають густу пшеницю й складають її у валки. Коли пшениця у валках підсохне, її підбирають і обмолочують. Щоб зерно було чистим, відбірним, його пропускають крізь зерноочищувальні машини. А потім на вантажівках відвозять зерно в колгоспні комори, елеватори та до млина. Із млина змелене зерно постачають хлібозаводу.

Із борошна на хлібозаводі печуть паляниці, батони, бублики - все те, що ми так любимо. (Свою розповідь Господиня супроводжує показом відповідних картинок.)

До залу входять діти - читці.

5-та дитина
Скував коваль леміш,
Зорав лани орач,
І золотим зерном
Засіяв їх сівач.

6-та дитина
Із тучі приснув дощ - І
 розчахнувся глиб,
І вибився з землі
Зеленостеблий хліб.

7-ма дитина
Він стрілку звів тонку,
Налився медом весь,
Росою забринів
Під золотом небес.

8-ма дитина
Хмаринам уклонивсь,
І сонцю, і землі,
І людям, що з зерна
Його на світ звели.
 
9-та дитина
За їх добро стократ
Відплатить він добром,
Забродить у діжі
Запарою й вином.

10-та дитина
Жива його душа
Відродиться в мені,
І золото його
Перейде у пісні!

Діти-читці залишають зал.

Звучить весела українська музика, до залу вбігає танцювальний гурт, виконує танець із колосками "Женчики".

Господиня.
Друзі! Саме хліб зібрав нас усіх сьогодні разом на це свято. І в нашому дружньому колі не менше трьох поколінь: тут і дідусі з бабусями, і татки з матусями, і наші діти - зерно нашого життя.

Тож шануймося, друзі! Бо ми того варті!

До глядачів виходять усі учасники свята, співають:

Усі учасники свята (разом)
Родина, родина
Від батька до сина,
Від матері доні
Добро передам.
Родина, родина -
Це вся Україна
З глибоким корінням,
З високим гіллям.

Господиня (звертається до глядачів)
Щирі друзі, добрі люди!
Хай завжди вам добре буде.
Вік живіть у вашій хаті
І щасливі, і багаті!

Свято закінчується.
 

Полезная информация: